Стилі в інтер’єрі

Ампір (початок XIX століття) – нащадок Класицизму, парадний, урочистий, військово-тріумфальний стиль, що наслідує шик і розкіш Римської імперії. У дизайні інтер’єру використовується багатий декор з мотивами військової емблематики. Форми масивні і спрощені, підкреслена монументальність. Ампір набув популярності, в основному, у Франції, але і там протримався недовго.

Англійський стиль– стіни звичайно забарвлюються в сліпучо-жовтий, яскраво червоний або м’який кремовий тони. Дерев’яні підлоги застеляють товстими і затишними вовняними килимами. Неодмінний атрибут англійської вітальні – м’який шерстяний плед з картатим візерунком і лавочка для ніг. Житло прикрашає важкі, але при цьому витончені поліровані меблі. В Англії троянди квітнуть не тільки в парках, але і на гардинах, меблевій оббивці. Поєднання тканин в інтер’єрі англійських віталень здається трохи хаотичним, але при цьому строга клітка чудово виглядає поряд з романтичним кольоровим візерунком.

Античність – під античністю розуміють архітектуру стародавньої Греції та Риму. Давньогрецька архітектура, що виникла на островах Егейського моря, була настільки гармонійною і цілісною, що згодом сприймалася пізнішими стилями (Ренесанс, Класицизм, Неокласицизм) як першоджерело, як якийсь еталон для наслідування.

Романський стиль (XI-XII ст.) Розпочав відродження архітектурних традицій Стародавнього Риму і в результаті отримав свою назву від слова “Рома” (Рим, латинською мовою). Творці Романського стилю – скульптори, архітектори, живописці – бажали одного: втілення в своїх творіннях краси. Епоха цього стилю народжує особливе відчуття дотику до вічно триваючої історії, почуття значимості християнського світу. В інтер’єрах і архітектурних спорудах того часу виявляється тепло і гармонія, плавні форми арок і велично спокійний декор.

Африканський стиль – це, мабуть найекзотичніший з етно-стилів. Кольори Африки – дуже теплі і приємні імітують диких тварин. Ефект дизайну додають шкури тигрів і зебр.

Бароко (XVII-початок XVIII ст.). Цей стиль дуже важко переплутати з яким-небудь ще. Він, подібно Готиці, став втіленням своєї епохи. Бароко вперше в історії мистецтва з’єднав два поняття – стилю і способу життя. Чуттєво-тілесна радість буття, трагічні конфлікти складають основу прекрасного і джерело натхнення стилю. У дизайні інтер’єру Бароко прагне до величі, пишноти, просторового розмаху. Мінливість, химерна гра образів в інтер’єрах цього стилю була порівнянна з складністю настрою морської раковини-бароко, на честь якої він був названий.

Готика – стиль архітектури що зародився у Франції, відрізняється своєю вишуканістю. У ньому важливі не стільки застосовувані кольори і матеріали, скільки їх сполучуваність і стильова єдність з обстановкою будинку, гармонія старовинних предметів з сучасними. Картини в красивих окладах, дзеркала в позолочених рамах, килими і гобелени, оброблені тканинами стіни, красиво драпирующиеся гардини. Вікна у Французьких будинках, до речі йдуть від підлоги і завжди мають маленькі балкончики.

Індійський стиль – це бірюзові, малинові, помаранчеві кольори, причому абсолютно неповторні у своєму роді. Індійський шовк на дотик не такий гладкий і слизький, як китайський, трохи шорсткий. Меблі в індійських будинках низькі, випиляні в ручну з дуже міцного дерева тик. Характерна особливість – легка трансформація деталей будинку: стільчики і столи, ширми, віконниці і двері часто “міняються ролями”.

Класичний стиль – XVII-початку XIX ст., Звернувся до античної спадщини як до норми і ідеального зразка. Класицизму властиві ясні геометричні форми, стриманий декор і дорогі, якісні матеріали (натуральне дерево, камінь, шовк та ін.). Найчастіше зустрічаються прикраси скульптурами і ліпниною. Розкіш попередніх стилів Бароко і Рококо набула в інтер’єрах Класицизму монументальний і величний характер. Легковажний стиль життя королівського двору змінили спокій і витонченість, запозичені у прекрасного минулого Еллади.

Маньєризм (кінець XVI століття, тривав близько 25 років) – стиль в європейському мистецтві, основною рисою якого було підведення підсумків нового художнього сприйняття світу, що виник після Середньовіччя в епоху Відродження. Маньеризм здійснив перехід від масивних і важких форм в інтер’єрах Ренесансу до нового стилю, олицетворяющему весь шик, багатство і пишність королівського двору – Бароко. Назва “маньєризм” (від слова “манера”) стилю дали сучасники, що сприймали його як звернення до недавнього минулого, повторення його кращих досягнень.

Модерн – стиль кінця XIX-початок XX в., Ввів в дизайн інтер’єру принципово нові декоративні елементи, віддаючи їм перевагу перед конструктивними. У Німеччині та Австрії називали юнгендстилем, у Франції – ар нуво, в Англії і Росії – модерн, в Італії – ліберті. Модерн стояв на зорі нової ери ХХ століття, і тому, просто зобов’язаний був стати неповторним і прекрасним. Творці цього стилю, незалежно від видів мистецтва, вносили в нього всі кращі досягнення минулого і найвишуканіші і витонченіші ідеї свого часу. У дизайні інтер’єрів увага приділялася стилізованому рослинному візерунку, гнучким текучим формам.

Ренесанс (стиль Відродження) (XV-XVI ст.). Новий стиль, названий сучасниками стилем Відродження, привніс в мистецтво і культуру середньовічної Європи новий дух свободи і віри в безмежні можливості людини. Вперше за півтори тисячі років людина знову став творцем краси і вільним мандрівником, охочим побачити і відчути навколишній світ, він знову готовий до відкриттів і сміливих рішень. Нова естетика відбилася і на дизайні інтер’єру: тепер йому характерні великі приміщення з округленими арками, обробка різьбленим деревом, самоцінність і відносна незалежність кожної окремої деталі, з яких набирається ціле.

Рококо (середина XVIII століття). Основними принципами стилю в мистецтві були відхід від життя в світ фантазії, гри, міфічних сюжетів і еротичних ситуацій. Панує граціозний, примхливий орнаментальний ритм. Інтер’єри витончені, декоративні, легкі. Декоративне мистецтво рококо належить до вищих досягнень мистецтва XVIII століття по вишуканості, красі асиметричних композицій, за духом інтимності, комфорту і особистій зручності.

Скандинавський – шведський стиль – натуральність, простота і природність. Дощаті підлоги зі світлого дерева, світлі стіни, прості дерев’яні меблі. Фарби до підлоги і меблів якщо і застосовуються, то теж світлих натуральних тонів: сіруваті, бежеві, голубуваті, зеленуваті. Декорування тут майже відсутнє, але при цьому в самобутності цьому стилю не відмовиш.

Кантрі – стиль, з безліччю осіб: залежно від країни, чий колорит він відтворює, можуть мінятися практично всі декоративні елементи в оформленні інтер’єру. Основний і незмінною рисою Кантрі є світлий, всіляко наближений до сільського дизайн. У меблях і обробці приміщень використовуються виключно натуральні матеріали: дерево, камінь і т. д. Стилю також властива велика кількість текстилю у всіх варіаціях: текстиль на вікнах, м’яких меблів, у вигляді прикрас на стінах.

Еклектика (XIX століття, 1830-1890 гг.). В якійсь мірі еклектика завжди існувала як неминуче слідство діалогу різних культур, проте основоположним принципом мистецтва стала саме в XIX столітті. Всьому провиною романтизм, з його філософією “вільного переміщення в історичному часі” і відмовою від строгих канонів в мистецтві. Модним і актуальним стало все, що було комфортним і красивим в інтер’єрах минулих стилів. Багато критики мистецтва звинувачували Еклектику в надмірній перевантаженості і поганому смаку, відсутності індивідуальності. І все ж, у неї були свої власні відмінні риси: пластичні форми, велика кількість текстилю, м’якість і зручність меблів, безліч декоративних елементів, якими могли бути штучки з різних кінців світу, що нагадують про культури Сходу, Середземноморських країн і т.д.

Конструктивізм (1 пол. ХХ століття). У дизайні інтер’єру стилю характерні продумані функціональні рішення і строга відповідність їх вимогам, компактні обсяги з чітко виявленим каркасом, технічна ясність форм. Відсутність ліпного декору. Широко використовуються вбудовані ніші, підсвічування. Меблі відрізняються мобільністю і функціональністю.

Мінімалізм – сучасна інтерпретація давньо-східного стилю. Для нього характерні: гранична лаконічність форм, повна відсутність декору, орнаментів або деталювання фасадної обробки, ясність композиції, монохромність, підкреслення природності фактур, робота великими площинами, графічність. Зовнішність житла визначають великі світлі об’єми, які не захаращені меблями (нічого зайвого). В меблях мінімалізму властиві найсучасніші матеріали: сталь, матове скло, натуральне дерево, алюмінієві профілі.

Техно – стиль, якому властива особлива психологія життя. У дизайні інтер’єрів житлових приміщень використовується не часто, але зате дуже популярний в диско-клубах, ресторанах. Техно поєднує в собі всі можливості сучасних технологій і особливу атмосферу світла, іноді навіть на шкоду функціональності. В обробці обов’язково присутній метал, скло. Стиль, що ввібрав в себе всю яскравість і екстремальний блиск шоу 80-х.

Хай-тек як і раніше залишається одним з актуальних стилів в дизайні житлових і громадських інтер’єрів. Цей стиль, що оформився в останній третині XX ст., виник з дизайну промислових приміщень, де всі елементи обстановки підкоряються функціональному призначенню. Конструкційна відкритість, включення у візуальний ряд труб, арматури, повітроводів, складне структурування простору, улюблені матеріали: метал, скло, бетон – все це характерні риси стилю хай-тек. Елементи індустріальної естетики перейшли в житлове приміщення, де отримали подальший розвиток. Практично повна відсутність декору тут компенсується “роботою фактури”: грою світла на склі, блиском хромованих і металевих поверхонь, малюнком натуральної деревини. До цього можуть додаватися відкрита цегла і різноманітні сучасні синтетичні матеріали.